Такі тривожні три букви - ЗПР

За даними вітчизняних та зарубіжних науковців, що займаються питаннями психології, затримка психічного розвитку зустрічається у дитячому віці у 12-20% дітей.

Зазвичай це порушення діагностується спеціалістами у старшому дошкільному віці або лише при вступі до школи. І, якщо до підліткового віку така дитина не отримала належної допомоги і психічний розвиток не приведено до вікової норми, його затримка призводить до особистісної незрілості, підвищеної афективності, а, нерідко, й до девіантної поведінки 

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це уповільнення темпів розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидко­му пересиченні інтелектуальною діяльністю. 

Причин затримки психічного розвитку багато, серед них, зокрема: - 

• спадковість; 
•  несприятливі умови виховання; 
•  тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують ма­люка; - 
• порушення функціонування головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо. 

Щоб вчасно виявити затримку психічного розвитку у дитини, слід знати як вона проявляється у дітей різного віку.

Для дитини дошкільного віку із ЗПР характерними є: 

• недорозвиток ігрової діяльності – дитина не приймає за­пропоновану їй ігрову роль, не дотримується правил гри, віддає пе­ревагу рухливим іграм. 
• У процесі сюжетно-рольової гри така дитина діє з ігровим матеріалом стереотипно, стикається з труднощами при виконанні окремих ролей; 
• недостатня пізнавальна активність, швидка втомлюваність, виснажуваність, які серйозно гальмують ефективність розвитку і на­вчання дитини. 
• Швидка втомлюваність призводить до зниження працездатності, що негативно впливає на засвоєння знань; 
• нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання; 
• недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці. 

Дитина не розуміє, як слід поводити­ся з дорослими, може бути нав'язливою. Такій дитині складно дотри­муватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо.

Поради батькам, які виховують дитину із затримкою психічного розвитку 

1. Слід постійно спрямовувати свої зусилля на розширення у дитини знань та уяв­лень про навколишній світ, учити спостерігати, порівнювати різні предмети, знаходити між ними спільне та відмінне. Для цього необхідно ознайомлювати ді­тей з конкретними речами, явищами, формувати уявлення про взаємини між людьми. 
2. Варто залучати дитину до праці, щоб вона на власному чуттєвому досві­ді засвоювала знання про предмети домашнього вжитку, інструменти тощо. Ді­яльність з використанням певних предметів полегшує засвоєння їхньої назви, розширює уявлення про їхні особливості, призначення тощо. Так дитина засвоює елементарні поняття. 
3. Дитину потрібно вчити розповідати за сюжетними картинками. Для цього мож­на використовувати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід керувати сприйманням дитини, приверта­ти увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їхнє значення, активізувати мовлення дитини. 
4. Слід учити дитину розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, роз­міщення їх у просторі. Засвоєння сенсорних еталонів та розуміння просторових відношень має велике значення як для інтелектуального, так і для мовленнєвого розвитку дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками і набу­ває складнішої граматичної структури. 
5. Для розвитку розумових дій дитину слід учити порівнювати предмети, підводити її до розуміння, що порівнювати – це значить визначати схоже і відмінне. При порівнянні предметів слід допомагати дитині, ставлячи запитання. Скажімо, по­рівнюючи огірок і яблуко, можна запитати дитину: «Що це?», «Як вони назива­ються?», «Як вони відрізняються за кольором, формою, величиною?», «Де вони ростуть?» тощо. Дитину слід учити групувати різні предмети за спільними озна­ками та називати групу узагальнюючим словом – овочі, фрукти тощо. Для цьо­го слід використовувати серії карток із зображенням різних тварин, птахів, дерев, квітів, овочів, фруктів, ягід, одягу, меблів, посуду тощо. 
6. Дуже важливо навчити дитину цілеспрямовано планувати свою діяльність. Для цього слід учити дитину виконувати роботу поетапно і позначати кожен етап від­повідним знаком, наприклад, певною геометричною фігурою. Коли дитина засво­їть уміння успішно виконувати роботу, користуючись знаками, вона зможе пере­йти до самостійного планування своєї діяльності. 
7. Дбаючи про розвиток дитини, слід учити її гратися, зокрема сприяти розширен­ню тематики та сюжету ігор. Обов'язково слід учити дитину виконувати певні ролі, дотримуватися правил гри. Для цього необхідно частіше гратися з дитиною, беручи на себе ініціативу, як у виборі теми, так і у розгортанні сюжету та вста­новленні правил гри. Наприклад, щоб дитина почала гратися у магазин, слід сфор­мувати у неї уявлення про те, що там відбувається. Тому спочатку потрібно разом з дитиною побувати у магазині, звернути її увагу на те, що роблять продавці, ка­сири, як до них звертаються відвідувачі магазину, що вони купують. Повернув­шись додому зі свіжими враженнями, можна починати гру.

За  матеріалами http://www.osvita.smila.com