Психологічний настрій на читання - вчимо дитину жити з дислексією

Вправи з читання на подолання дислексії необхідно виконувати щодня, кожного разу підбираючи ті, які дитина виконує охоче. Але без особливого психологічного настрою організувати дитину з дислексією дуже складно. В кращому випадку вона буде просто "літати" в своїх думках, щось перебирати руками, або активно зівати.

Діти з дислексією зовні нічим не відрізняються від своїх однолітків. Вони такі ж здорові, красиві і розумні.
Єдина їхня проблема в тому, що вони не можуть швидко читати, правильно писати або рахувати.
Про те, що таке дислексія, можна дізнатись тут: Вікіпедія.

Психологічний настрій - вхід в читання

Своєму учневі, якому я допомагаю подолати дислексію, я пропоную ці 6 чарівних фраз настрою:

1. Заплющи очі.
2. Уяви перед собою багато різних за розміром і кольором точок.
3. Знайти точку ЧИТАННЯ. ( Ти бачиш точку читання? Яка вона, якого кольору? Вона тобі подобається?)
4.  Ввійди в точку ЧИТАННЯ (Дитина в своїй уяві пірнає в цю точку, входить).
5. Бачиш, скільки там літер? Вони об*єднуються у слова і речення. І ти вмієш їх читати.
6. Давай почнемо з самого легкого!

Я помітила, якщо виконувати подібну вправу, то дитина здатна охоче і завзято працювати над читанням приблизно 15 хвилин. А цього достатьньо, щоб:

• повторити алфавіт;
• розучити коротку чистомовку чи скоромовку;
• виконати вправи на розширення кута зору;
• пограти в Піжмурки з проблемними буквами;
• виліпити з пластиліну букву чи слово;
• почитати склади і утворити з ними слова;
• почитати текст з картинками;
• і навіть розгадати невеличкий кросворд.

Від "не зможу" до " я вмію"

Буває і так, що дитина, побачивши "як багато" їй доведеться прочитати, починає виявляти негативні емоції. Часто звучить: "Я не зможу", " У мене не вийде". Все вирішує одна фраза наставника: 

"Я тобі допоможу, давай зробимо це разом!"

або:

" Я теж раніше не могла, але в мене вийшло, вийде і в тебе, бо я знаю, як це робити легко"

або:

"Зараз я тобі відкрию один секрет, який тобі допоможе"

Після кожного такого заняття у дитини в папці залишається роздруківка з виконаними на даному етапі вправами, приз у вигляді розмальовки-антистресу. І, звичайно, бажаня розповісти і показати батькам, чого вона навчилася, за що її хвалили у школі, А отже, - очікування наступного заняття і пристосування жити і повноцінно навчатися, маючи в собі таку непросту штуку, як ДИСЛЕКСІЯ.